2.2 Вибіркова сукупність, оцінювання якості та формування вибірки

Одним із визначальних факторів проведення якісних соціально-економічних досліджень є формування сукупності спостережень, тобто вибіркової сукупності, що буде визначати характеристики генеральної сукупності та буде задовольняти висунутим оцінкам якості.

Дамо визначення поняттям генеральної сукупності, вибіркової та вибірки спостережень.

Генеральна сукупність

сукупність усіх елементів з рядом спільних характеристик, яка охоплює повну множину елементів з точки зору вирішення певної проблеми.

Вибіркова сукупність (вибірка)

відібране за строго визначеними правилами певне число елементів генеральної сукупності.

Вибірка

своєрідна мікромодель (проекція) всієї генеральної сукупності, яка за всіма основними досліджуваними якісними характеристиками та контрольними ознаками повинна своєю структурою максимально повторювати структуру генеральної сукупності.

Мета формування вибірки

отримання достовірних висновків про властивості досліджуваної генеральної сукупності.

Класифікація вибіркових сукупностей за визначальними ознаками наведена на рис. 2.5.

Отже, дослідження об’єктів вибірки називають вибірковим дослідженням. Після аналізу вибіркового дослідження перевіряють ряд гіпотез для обґрунтування можливості перенесення цих результатів на всю генеральну сукупність. Переваги вибіркового дослідження:

• суттєве зниження витрат;
• скорочення часу на отримання даних і їх обробку.

Рис. 2.5: Класифікація вибіркових сукупностей

Схема формування вибіркової сукупності подана на рис. 2.6.

Рис. 2.6: Схема формування вибіркової сукупності

Визначальним фактором для подальшого застосування суб’єктів вибіркової сукупності є оцінювання її якості за показниками репрезентативності та надійності.

Репрезентативність

вибірка за своєю структурою максимально повторює структуру генеральної сукупності.

Надійність визначається за такими параметрами:

• повнота вибірки (в ній представлені всі елементи генеральної сукупності);
• точність інформації (у ній немає неіснуючих одиниць спостереження);
• адекватність (вибірка співвідноситься з розв’язанням поставлених дослідженням задач).

Існує кілька методів формування вибірок із загальних генеральних сукупностей. У найбільш загальному випадку формування вибірки можна розподілити на дві групи:

• ймовірнісні (випадкові) вибірки формуються за допомогою таких підходів, які передбачають ретельне проходження алгоритму, не залишаючи місце безсистемності та «випадковості»;
• умовно-ймовірнісні вибірки формуються «за бажанням», «за присутністю», «за доступністю» та іншими аналогічними принципами та критеріями.

Досить поширеною є думка про те, що збільшення точності результатів вибіркового дослідження пропорційне збільшенню числа елементів вибірки. Ця думка не зовсім справедлива, оскільки ґрунтується на трьох помилках:

Помилка 1. Чим більша вибірка, тим вона репрезентативніша.
Помилка 2. Вибірка повинна складатися з як мінімум 10 % елементів генеральної сукупності.
Помилка 3. Заздалегідь не можна відповісти на запитання про необхідну та достатню чисельність вибірки.

Необхідний обсяг вибірки є функцією варіації змінних параметрів генеральної сукупності та точності оцінки цих параметрів, необхідної досліднику.

Загальне правило формування вибірки: чим більша дисперсія оцінюваних параметрів генеральної сукупності, тим більший обсяг вибірки потрібний для того, щоб забезпечити необхідну точність.